Шевченківський районний суд Львова 1 жовтня 2026 року засудив В’ячеслава Зінченка до довічного ув’язнення у справі про вбивство мовознавиці Ірини Фаріон та незаконне поводження зі зброєю. Колегія суддів у складі голови Петра Невойта, Олександра Баєва і Павла Едера визнала його вину повністю доведеною.
Хроніка дій підзахисного до злочину
За даними слідства, ще з 2022 року Зінченко долучився до Telegram-груп, які пропагують культ насильства, расової, національної та релігійної нетерпимості. У 2024 році він увійшов до ще однієї спільноти, пов’язаної з російською неонацистською організацією. 8 липня 2024 року в потязі до Львова під ніком «Параноїк» він занотовував «чіткий план злочину з деталями» та намір переховуватися у Дніпрі, а в телефоні у нього знайшли особисті дані Фаріон, зокрема домашню адресу.
Ніч 19 липня 2024 року та судовий процес
Увечері 19 липня 2024 року Зінченко сидів на лаві у подвір’ї біля будинку Фаріон на вулиці Масарика у Львові, наблизився до жінки й вистрілив їй у голову. Потерпа померла в лікарні за кілька годин. На етапі досудового розслідування встановили, що мотивом стала особиста неприязнь через активну позицію мовознавиці щодо захисту української мови; заступник голови Нацполіції Андрій Нєбитов після спілкування з обвинуваченим заявляв, що той «абсолютно проукраїнський». Дебати у суді розпочалися ще у квітні й кілька разів переносилися, зокрема через голодування Зінченка та неявки захисників.
Вирок і реакція біля суду
Прокурори Дмитро Петльований та Олена Данилів вимагали довічного ув’язнення, захист заперечував докази вини. Зінченко вини не визнав і відмовився від останнього слова, а також заперечував проти цивільного позову доньки потерпілої Софії Особи на 15 мільйонів гривень. Рішення не є остаточним і може бути оскаржене протягом 30 днів. Під залою суду зібралися люди, які вигукували «Слава Ірині Фаріон» і вимагали довічного покарання, а також кілька осіб, які підтримували підсудного.
